ПРО МЕНЕ

КОЛПАКОВА
ОЛЕНА  МИКОЛАЇВНА
.

           Творчий вчитель, для якого робота - це частина душі, сенс життя, подібний до музиканта. Чим гармонійніше його внутрішня мелодія, чим більше він прагне познайомити з нею вихованців, тим більше тягнуться до нього діти, намагаючись звучати в лад. І тільки від учителя залежить – чи зазвучить мелодія творчого натхнення його вихованців від лагідного торкання наставника до струн його душі чи надовго замовкне. Як і музикант, творчий вчитель не має права дозволити, щоб в симфонії його педагогічної роботи, хоч одна нота звучала фальшиво. Бо це внесе дисонанс в музику світу.

Візитка

Говорять: учителем не можна стати, закінчивши ВУЗ. Ним потрібно  народитися. Бо учитель – це не тільки талант до викладання, а й щоденна відповідальна та наполеглива праця з пошуку шляхів до  серця кожної дитини, яку йому довірили. 

Кожна дитина це поки що  коротенька, але справжня музична п’єса. Всі вони різні: жваві і повільні, веселі і сумні. Їх єднає мелодійність і відсутність фальшивих нот.

        Ще навчаючись, відчула потребу чути симфонію шкільного життя, співзвучність з мелодією кожної дитини. Я із задоволенням пробувала проводити уроки, ставити  разом з товаришами п’єси, допомагала у навчанні молодшим, читала твори А. Макаренка. Я бачила той день, коли стану педагогом.

    У 1997 році моя мрія здійснилася. Я отримала диплом вчителя молодшим класів. Спочатку викладала  образотворче мистецтво. З 2003 року працюю за спеціальністю і за покликанням вчителем початкових класів.

      Ш. Амонашвілі  казав: «Нехай учитель поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть у школу і щиро радітимуть кожній зустрічі зі своїм учителем».

Щоранку йду на роботу з очікуванням дива, бо спілкування з дітьми дає мені можливість подивитися на світ з іншої точки зору, радість життя, надію на те, що праця моя не марна і виростуть із цих дітей справжні люди, які зможуть реалізуватися у житті. Часто почуваюся щасливою. Коли дитина довірливо розповідає мені про свої маленькі таемниці, коли в неї загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що наша спільна праця дає так довго очікуваний результат, - я щаслива. Увесь час пам’ятаю, що мої учні з мене беруть приклад. Тому намагаюся бути для них взірцем на кожному повороті життєвого шляху. За висловлюванням Сенеки: "Навчаючи інших, ми навчаємося самі". Тому разом з учнями роблю поробки-оригамі, співаю пісень, пишу віршики та оповідання, ставлю невеликі хореографічні театральні постановки. Вчуся працювати на комп’ютері, Як казазали древні філософи: «Хочеш навчати інших – іди на два кроки попереду». Звичайно, це нелегко. Постійно відчуваю підтримку колективу, у якому працюю, своєї родини. Для мене це дуже важливо!

Мої цінності
Як музичний акорд базується на трьох звуках, так і моє життя будується на трьох життєвих цінностях.

Мої захоплення
Люблю читати: вірші й романи, класику та сучасну літературу. Для мене це найкращий відпочинок. 
Слухання класичної музики підіймає настрій, допомагає у роздумах, налаштовує на творчий лад.
Люблю гуляти вулицями рідного міста. Вранці, йдучи на роботу, маю можливість спостерігати за тим, як встає сонце. Це підтримує віру в те, що день, що настає, буде кращим за попередній.

Мій девіз
         Щоб не відбувалося в нашому житті – необхідно. I перемога – урок, і поразка – наука. Головне розуміти, до чого це все, і набиратися досвіду…
         Щиро вірю, що від однієї людини залежить багато.

Моє педагогічне кредо: «Від усього серця люби!
                                                  Не шкодуючи сил, твори!
                                               Щоденно терпляче навчай!
                                                   І віру в себе не губи!»

Моя педагогічна мета: розвивати дитину як неповторну індивідуальність, формувати в неї творчий потенціал, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності. 

Візьми промінь світла

І спрямуй його туди, де панує темрява...

Візьми усмішку

І подаруй її тому, хто так її потребує.

Візьми доброту

І яви її тому, хто сам не вміє віддавати.

Візьми віру

І віддай кожному, хто не має її.

Візьми любов   

і неси її всьому світові.

Мої принципи
Не проходити повз тих, кому в змозі допомогти.
Зажди вчитися в успішних людей.
Приділяти час своєму розвитку щодня, а не тоді, коли побачиш, що вже відстала.
Краще зробити і жалкувати про зроблене, ніж жалкувати про те, чого не зробила.

Моя работа
Те, що буду вчителькою, знала з шкільної лави. Певно з тієї миті, коли замінювала вчительку на уроці малювання у третьому класі, читаючи дітям казку. Моє завдання було зовсім простим, але почуття від можливості зацікавити знаннями і  поділитися ними – неосяжним. Пройшло багато часу. Були і підготовка сестрички до першого класу, і шкільні дитячі постановки, і виступи у дитячому садочку. Приклад педагогів, які зустрічалися на моєму життєвому шляху, зміцнів мої наміри. Після закінчення педагогічного інституту я прийшла до школи вчителювати.

Рецепт вчительського щастя
На одному з сайтів колега поділилася рецептом вчительської молодості та вчительського щастя, які я стала використовувати у власному житті.  

Рецепт вчительського щастя: 
Візьміть чашу терпіння,
Налийте туди повне серце любові,
Вкиньте дві пригорщі щедрості,
Хлюпніть туди ж гумору,
Посипте добром,
Додайте якомога більше віри,
І все це добре перемішайте.
Потім намажте на шматок відпущеного вам життя

І пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму шляху.

Рецепт вчительської молодості: 
Систематично вживай: бальзам мудрості, 
                                        екстракт людяності,
                                        настій терпимості, 
                                        відвар пунктуальності, 
                                        каву бадьорості, 
                                        коктейль творчості. 

Виконуй все це ретельно і будете вічно молодими, колеги!