Свято
«Про зимуючих птахів
для дорослих й дітлахів"
Мета: спираючись на знання учнів, продовжувати формувати поняття «птахи» дати уявлення про зимуючих птахів і їх життя взимку, встановити взаємозв’язок між змінами в неживій природі і житті птахів;ознайомити учнів із зимуючими птахами своєї місцевості; розширити уявлення про заходи по охороні птахів взимку; формувати в дітей науковий світогляд;
розвивати уважність, пізнавальний інтерес, логічне мислення, формувати уміння працювати з додатковою літературою, навички роботи в групі, опановувати ме-тоди раціонального навчання;
виховувати любов до природи, бажання допомагати птахам, екологічну культуру.
Хід свята
Звучить музика. горобчики на сцені виконують танок. Один з них співає:
Я горобчик – гарний хлопчик
По дворах літаю,
Серед лютої зими
Зернятка шукаю.
Взимку то біда така
Зовсім їстоньки нема.
рад би й крихточку вхопить.
Люди, ви допоможіть!
1 горобчик. Ох, потанцювали і зігрілися трохи.
2 горобчик. Але їсти все одно дуже хочеться.
3 горобчик (мрійливо). Гарно було влітку – тут зернятко знайдеш, там крихту хлібну підбереш. І ситий, і веселий.
4 горобчик. А зараз снігом все замело, льодом скувало – не поїсти, не попити.
5 горобчик. Так, бойового духу не губимо! Ми ж горобці! Летимо в різні боки і шукаємо їжу. Хто перший знайде, той кличе інших.
(Горобці розлітаються. на сцені залишається тільки той, той співав. Він шукає їжу і знаходить корку хліба. Але тут прилітають ворони).
Горобчик. Хоч би крихту хліба знайти, бо їсти так хочеться, що сил немає. О, ціла хлібна корка! Оце удача. (Починає клювати і зупиняється).
Горобчик. Треба і інших покликати. Гей, братці-горобці…(замовкає, бо до нього й корки повільно підходять дві ворони)
1 Ворона. А хто тут верещить?
2 Ворона. Верещить? Я нікого не бачу і не чую.
1 Ворона. О, а я хлібну корку знайшла. Поласуємо!
Горобчик. Це моя корка! Я її перший знайшов!
2 Ворона. Та ні це моя корка. Я летіла і з кишені її впустила. (Ворони сміються)
Горобчик (дивується). Де ж у вас кишені?
1 Ворона. Кишень немає, а хлібна корка є. А ти йди звідси, малеча!
2 Ворона. І не лови гав!
(Ворони забирають корку і сміючись уходять, а горобчик залишається)
Горобчик (сердиться, стрибає, імітуючи удари). Та я їй в слідуючий раз спочатку правою, потім лівою! Та я… та я…(зупиняється). А їсти як хотілося, так ще дужче захотілося…
(Прилітають снігур і шишкар, сідають біля горобини).
Снігур. Як багато їжі! Та ще такої смачної! зараз підкріплюся і полечу у справах.
Горобчик. Їжа? Де їжа? І мені покажіть, бо я від голоду вже ледь говорю!
Снігур (здивовано) Та ось же їжа прямо перед тобою. І вистачить її на всіх Пригощайся!
Горобчик. Горобина?
Снігур. Саме так! Взимку нічого немає смачнішого і поживного за ягоди горобини.
Шишкар. Я з вами не згоден! Найсмачніше – це насіння з шишок сосон або ялин. Його із задоволенням їдять і мої дітки, які нещодавно з’явилися.
Горобчик. Ви смієтеся з мене. Це ж у кого в люту зиму пташенята з’являються?!
Шишкар. Охолоньте, юначе. У горобців – не з’являються, а у нас, шишкарів, щозими народжуються здоровенькі пташенята. І морозів вони зовсім не бояться, тому що їдять соснове і ялинове насіння. Тому і вам рекомендую.
(Снігур і шишкар збирають горобину і улітають. А горобчик стрибає, намагаючись зігрітися).
Горобчик (підходить до горобини і з іронією говорить) Ялинове насіння! Най смачніше! А як я його з шишки дістану, запитується. У мене ж нема такого загнутого дзьобика як у шишкаря. А той ягоди горобини пропонував. ну, спробую! (Горобець клює ягоди горобини і плює)
Горобець. Тьху! І не смачні вони взагалі. Не для горобців поспіли такі яскраві. Що ж робити. Їсти - то хочеться!
(Прислухається. Чує стукіт і починає скрадатися).
Горобець. О! Хтось стукає. Певно, знайшов їжу і не хоче ділитися! Зараз захоче!
(Виглядає з-за дерева і бачить дятла)
Горобець. Що ви робите, дядьку Дятле? Навіщо і ви дереву боляче робите?
Дятел (ображено) Оце так! Я роблю боляче?! Під корою цього дерева заховалися різні комахи, які його точать зсередини. Я тих комах дістаю і тим самим дерево лікую.
Горобець. Та комахи такі маленькі, а дерево – велике. Чи багато від них шкоди?
Дятел. Зараз взимку, коли комахи сплять, шкода невелика. А коли прокинуться вони навесні та всі разом візьмуться дерево їсти. Ото біда! А чого ти все запитуєш? Може ти не місцевий?
Горобець. Я – не місцевий?! Та я живу тут з діда-прадіда!
Дятел. Чого ж, знаючи, що зима іде, не полетів до вирію?
Горобець. Чому? Чому? Бо я – зимуючий птах!
Дятел (звертається до дітей) Діти, чи правду горобець говорить?
- Чому зимуючі птахи не відлітають взимку до вирію?
- Назвіть зимуючих птахів.
- Як живеться їм холодної пори?
Конкурс «Я знаю більше зимуючих птахів»
Дятел. Ну, добре. Бачу, що зимуючих птахів ви знаєте добре, а мені вже час. Справи чекають.
(Дятел улітає, а горобчик знов скаче)
Горобець. Дядько Дятел багато цікавого розповів. Але ж розмовами ситий не будеш. Де поїсти знайти?
(Входить хлопчик)
Горобець. Сил вже моїх більше немає. Замерзаю …(падає)
Юрко. Ой, горобчику, що з тобою?
Горобець. Їсти-и-и…
Юрко. У мене булка є. Будеш?
(Витягає булку, простягає горобчику. Той спочатку мляво клює, а потім оживає).
Горобець. Добрий і милий хлопчик! Ти врятував мені життя. Бо всім відомо, що взимку птахи гинуть не стільки від холоду, скільки від голоду. Як тебе звуть?
Юрко. Мене Юрком кличуть. Я живу он тут поряд у дев`ятиповерхівці. Слухай, а чому ти не поїв вчасно. Мама мені каже, що обов’язково треба їсти сніданок, обід і вечерю.
Горобець. Я б теж їв із задоволенням сніданок, обід і вечерю. Але пройшло літечко, коли на кожній рослинці були насінинки. А тепер прийшла зима, все навколо замела. Зранку шукаю хоч зернинку, щоб поснідати, і нічого не знайшов. Дякую торбі, Юрко, що ти мене нагодував.
Юрко. Я рад, що зміг тобі допомогти у цю скрутну годину.
Горобець. Юрко, а давай скажемо хлопчикам і дівчаткам, щоб допомагали птахам у зимову скрутну пору.
Юрко. А навіщо їм допомагати? Нехай кожен сам собі їжу шукає. Що ці птахи для нас доброго зробили?
Горобець (гнівно) Що зробили?! Та як ти можеш таке казати! Що зробили?! А хто навесні і влітку тяжко працював, комах і гусінь шкідливих знищував, часу відпочити не мав? Хто дерева захищав? Хто гарні пісні співав?
Юрко. Так захищали дерева, не людину!
Горобчик (сердито) Не людину?! А хіба не дерева, кущі і трави дають людині кисень для дихання, очищують повітря від пилу, напоюють його ароматами і цілющими речовинами, дають смачні овочі і фрукти, лікують і нарешті від спеки у затінку ховають ось таких невігласів, як ти?!! А хто їх охороняє від шкідливих комах? Ми – птахи!
Юрко. Ну, якщо з цього боку подивитися. Але ж ви такі маленькі. Як же ви всі рослини охороняєте?
Горобчик. І чим ти в школі займаєшся? По-перше, нас, пташок, багато. По-друге, ми дуже працьовиті. По-третє, за добу один шпачок може з’їсти стільки гусені, скільки важить сам. І від цього він зовсім не потовстішає, тому що багато енергії витрачає на пошук їжі, побудову гнізда і догляд за пташенятами. А вже горобець може…(Горобчик звертається до залу)
Діти, допоможіть мені довести Юркові, що птахи дуже корисні. (Діти наводять приклади)
Горобчик. От бачиш!
Юрко. Та згоден я, згоден! Птахи дуже корисні. І в зимовий важкий час їм потрібно допомагати. Невже ходити з жменькою пшона і дивитися кому з пташок стане зле?
Горобчик (авторитетно) Є кращий спосіб! Треба зробити пташину їдальню – годівничку і насипати туди їжі.
Юрко (критично) І хто ж прилетить до такої годівнички?
Горобчик. А ти відгадай загадки. І дізнаєшся. Діти, допоможіть Юркові.
Конкурс «Впізнай птахів біля годівнички»
Тут і там вона літає,
і на хвіст плітки збирає.
Що довідається, — все
вмить по лісу рознесе. (Сорока)
Жовтогруді щебетушки
мають чорні капелюшки,
сірі лапки, білі щічки,
називаються ... (Синички)
У червонім фартушку
птах стрибає по сніжку
і розпитує синичку
про найближчу годівничку. (Снігур)
Маленький хлопчик у сірій свитинці
По дворах стрибає, крихти збирає.(Горобець)
Тук-тук-тук чути стук,
Та цей звук не від рук.
Птаха дзьобом стовбур б’є ,
Лікарем для лісу є. (Дятел)
По асфальту чимчикує,
Із людьми про щось воркує...
Сизокрилий, добрий птах,
Знається він на листах! (Голуб)
Як зима – вона на гілці,
І співа, мов на сопілці...
Жовті груди, чорні крила,
Кусень сала сама з’їла. (Синиця)
Як щось гарно заблищить,
Так вона туди й летить...
У гніздо несе оздоби,
Все красуні до вподоби! (Сорока)
Гордо птаха походжає,
Пташенят життю навчає.
Дуже мудра чорна птиця,
І біда, як розізлиться. (Ворона)
Цвінь-цвірінь, цвінь-цвірінь,
Танцювать йому не лінь.
Соняшники поклювати,
Булочку посмакувати... (Горобець)
(Злітаються всі відгадані пташки, танцюють і співають)
Снігом срібним, снігом білим
Все засипала зима.
І в полях і на подвір’ях
Ні зерниноньки нема.
Як же жити бідним пташкам
У зимовий скрутний час?
Як же бути бідолашкам?
Пожалійте, люди, нас!
Для горобчиків й синички
Ви зробіть-но годівнички.
Різних зерен покладіть -
Більше пташок прилетить.
Вас добром згадають пташки
У весняний й літній день
Шкідників вб’ють без промашки
Й заспівають вам пісень.
Юрко. Яка ж нелегка пташина доля взимку. Треба терміново робити годівничку. (Чеше в потилиці) Тільки як вона робиться?
Горобчик (тоном досвідченого вчителя) Ми всі тобі допоможемо.
(Птахи розлітаються і прилітають з різними малюнками годівничок)
Горобчик. Годівнички бувають різні, але у всіх є спільні частини. Це основа з бортиками і дашок. Найпростіша годівничка робиться просто.
(Хлопчик показує як він робить годівничку, етапи роботи показуються на мультимедійному екрані)
Горобчик. Спочатку потрібно підготувати інструменти і матеріали для того, щоб зробити годівничку: молоток й гвіздочки, дощечки й брусочки. Починаючи роботу, охайно розкладаємо все потрібне, щоб воно було під рукою. Спочатку до основи охайненько, щоб не стирчали гвіздки, прибиваємо бортики, потім чотири стієчки. Далі добираєш дві приблизно однакові дощечки.
Синичка. Ці дощечки потрібно приєднати зверху. Це буде дашок годівнички.
Юрко. А навіщо на годівничці дашок? У ній же ніхто на буде жити!
Снігур. Дашок потрібний, щоб їжу на годівничці снігом не замело. Бо тоді ми її не знайдемо.
Юрко (закінчуючи робити годівничку). Ну, здається, все!
Повзик. Ще не все! Потрібно перевірити, щоб не стирчали гвіздки або трісочки. Бо об них пташки можуть поранитися.
Юрко (перевіряє) Начебто, все.
Горобчик. Ще потрібно мотузку або дріт, щоб закріпити годівничку на дереві.
Юрко (підходить до дерева і вішає годівничку) Тепер робота закінчена?
Синичка. Найголовніше, найголовніше забули!
Юрко. І що ж забули?!
Птахи. Їжу!!
Юрко (хлопає себе по лбу) От забудько! Я зараз принесу і булку, і печиво, і пироги!
Птахи (переглядаються з подивом) А навіщо?!
Юрко. Так треба ж їжу в годівничку покласти. А моя мама знаєте які пироги пече – пальчики оближеш!
Горобчик. Ну ти, Юрко, даєш! Пташкам не це потрібно! В годівничку можна покласти насіння різного : соняшникового, гарбузового, арбузного.
Повзик. Пшона або крихти хліба.
Синичка. І трішки сальця. Тільки несолоного (зашарівшись) Це для мене.
Снігур. І ягід горобини. Я їх дуже полюбляю!
Юрко. Я все запам’ятав. Зараз принесу. (Юрко приносить різного насіння птахи снідають).
Танок птахів
(Птахи розлітаються. Залишається лише Юрко та горобчик)
Юрко. Після того випадку ми з птахами подружилися.
Горобчик. Юрко розповів своїм друзям, як робити годівнички
Юрко. І тепер у шкільному подвір’ї висить багато різних годівничок.
Горобчик. Ми з моїми друзями-птахами часто прилітаємо туди поснідати, пообідати і повечеряти..
Юрко. А горобчик прилітає тепер щоранку до мого вікна і дзвінко стукає у нього рівно о сьомій.
Горобчик. То я нагадую Юркові, що вже час прокидатися і йти до школи, де так багато цікавого розповідають про птахів, про важливість дружби з ними і як потрібно допомагати їм взимку. Так як це зробив мій друг Юрко.
(Виходять всі учасники свята, кланяються. Завіса)
По закінченню свята проводиться акція «Наші годівнички для птахів»
ВИХОВНА ГОДИНА З ЕЛЕМЕНТАМИ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
«Любов до ближнього - джерело величі людини»
розвивати спостережливість, пізнавальний інтерес, логічне мислення, формувати уміння співчувати, поступатися,
розвивати навички роботи в групі, логічне мислення, виразне мовлення, формувати громадянську компетентність;
виховувати любов до людей, вміння бачити прекрасне в тих, хто нас оточує, бажання прагнути взаємопорозуміння, досягати його.
Обладнання: плакат «Мир збереже любов»; малюнки дітей «Ми прагнемо дружити», мультимедійні засоби, презентація «Любов до ближнього», схема «Якою повинна бути виховна година», вислови про любов до ближнього.
Форми роботи:
- фронтальна, - самостійна,
- колективна, - диференційована
Методи:
- наочний, - бесіда, - практична робота,
- діалог, - розповідь, - театралізація
Форма: виховна година
Технології, що використані: проектна технологія, проблемно-діалогічного мислення, здоров`язберігаюча, особистісно-орієнтована
Очікувані результати:
• зацікавленість знаннями про «любов до ближнього»;
• розуміння того, якими шляхи можна досягти взаємопорозуміння і взаємоповаги;
• розширення уявлення про важливість вміння мирно будувати взаємовідносини у
будь-якій нестандартній ситуації;
• підвищення рівня культури;
• зацікавленість учнів проектною діяльністю,
• застосування ними набутих в школі знань і умінь, власного життєвого досвіду,
• розширення поля для самостійної пізнавальної діяльності,
• створення умов для реалізації кожної особистості.
Завдання проекту
Задум
1. Ознайомитися з поняттям «любов до ближнього».
2. Дізнатися якомога більше про шляхи досягнення взаємопорозуміння і взаємоповаги.
3. Сприяти формуванню світогляду учнів.
Для чого це потрібно
1. Мати можливість формувати світогляд дитини, громадянську компетентність особистості.
2. Озброїти науковими знаннями для подальшого вивчення цього питання.
Дидактична характеристика проекту
тип проекту:
• за предметною галуззю – міжпредметний (читання, музика, малювання);
• за тривалістю – короткотривалий;
• за характером контактів – вчитель, учні, їх батьки;
• за основною діяльністю – пошуковий, творчий;
• за характером координації – з безпосередньою координацією;
• за формою проведення – 1) самостійна дослідницька робота дітей,
2) творча робота дітей разом з вчителем з наступною презентацією матеріалів проекту;
• за кількістю учасників – груповий.
об’єкт пізнання: взаємопорозуміння, шляхи його досягнення;
шляхи досягнення мети:
• робота з додатковою літературою;
• пошук інформації в Інтернеті;
• самостійна дослідницька робота дітей;
• аналітична робота дітей з учителем;
• власна творчість дітей;
освітній продукт:
• урок;
• презентація;
• правила досягнення взаємопорозуміння і взаємоповаги;
• виставка малюнків.
План виконання проекту
1. Мотивація значущості проектної діяльності з даної теми.
2. Обговорення ідей, щодо досягнення мети та її представлення.
3. Формулювання завдань, які вирішуватимуться.
4. Визначення джерел потрібної інформації.
5. Об'єднання у творчі групи. Розподіл обов’язків між учасниками.
6. Вивчення та аналіз зібраної інформації.
7. Визначення деталей, які можливо проілюструвати у колективній роботі.
8. Оформлення колективної роботи.
9. Аналіз та оцінювання роботи учасників проекту.
10. Презентація матеріалів проекту.
ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ
I Організаційний момент
1. Організація класу
- Доброго дня, діти! Ви прийшли на виховну годину.
- Дзвоник весело лунає! Всі згадали про повагу,
Нас до класу всіх збирає. Зосередили увагу.
Всі сідаємо - нас нині Спілкування розпочнемо -
Виховна чека година. Прості істини збагнемо.
2. Психологічне налаштування на роботу на уроці
- Треба себе налаштувати,
Щоби плідно працювати.
Тож не гаємо ні хвилини,
Всі повторюємо нині:
«Ми розумні, гарні діти
Все ми зможемо зробити!»
Усміхнулись, сіли рівно –
Працювать готові плідно.
- Щоб ніщо не збило нас з правильного шляху, згадаємо наш девіз.
3. Iнтерактивна вправа «Мікрофон»
- Подумайте і скажіть, якою має бути наша виховна година. (Цікавою, насиченою, веселою, світлою)
- А ви якими повинні бути? (Дисциплінованими, уважними, зібраними, активними, вправними, наполегливими)
II Повідомлення теми і мети уроку
- Зустріч наша незвичайна. Ми розглянемо і вивчимо,
Це проект корисний, діти те, без чого нам не можна жити.
- А що це? Відгадайте самостійно.
Вона існує всюди,
Там добрі люди.
Але як злість перемагає,
То вона зникає. Що це?
- Ми сьогодні будемо говорити про любов. Любов до ближнього, взаємопорозуміння. Ми обов’язково знайдемо і запам’ятаємо шляхи пошуку любові до ближнього і взаємопорозуміння з оточуючим світом.
- У цьому нам допоможе розібратися наша виховна година. Її тему ви можете прочитати на дошці.
(Учитель відкриває дошку, на якій написана тема)
Девізом нашої виховної години будуть слова:
«Дай, Боже, нам порозуміння нині,
Щоб зрозуміти одне одного змогли,
Щоб лад у кожній класній був родині.
Щоб діти всі щасливими були!»
IІІ Вивчення нового матеріалу
1. Постановка проблемного питання
- Сформулюємо проблемне питання нашого проекту.
Чому так важливо проявляти любов до ближнього?
2. Бесіда
Технологія «Асоціативний кущ»
- Щоб відповісти на це питання, давайте згадаємо, що означає слово любов.
Складання схеми за асоціаціями учнів
3. Поетична хвилинка. Виступають спеціально підготовані учні
Учень 1: Любов і доброта – це дужі два крила,
Учень 2: Які нас піднімають над землею.
Учень 1: Любов звичайно, першою була.
Учень 2: А доброта відразу йшла за нею.
Доброта: Бувають дороги до слави й до щастя,
Є шлях до науки, де мудрості вчаться.
Любов: Та поміж людьми споконвіку ведеться
Найкраща дорога – від серця до серця.
4. Розповідь вчителя
Душевна доброта і краса кожної людини визначається її здатністю любити. Любити завжди тяжко. Бо інша людина не подібна до нас. У неї все інше – обличчя, мова, душевний і духовний світ. Але людина не є людиною без любові до ближнього.
Справжня любов – це забуття себе для іншої особи; щоб співчувати, розділяти з нею її радість і насамперед біль і смуток. Любити – означає відкривати в іншому настільки ж таємний і глибокий внутрішній світ, як і світ, але за задумом.
ЛЮБИТИ – ЦЕ ОЗНАЧАЄ БУТИ ЛЮДИНОЮ.
5. Інсценування
Два товариши ідуть до школи. Перед ними посковзнувшись, упала дівчинка, вдарилась, забруднила свій одяг. Дійшовши до дівчинки, хлопці засміялися.
- Щасливого приземлення!
- Он що значить бути роззявою..."
І, сміючись, хлопці пішли далі.
6. Бесіда з опорою на життєвий досвід дітей
Технологія «Асоціативний кущ»
- Чи правильно вчинили хлопці?
- Які почуття виникли у дівчинки?
- Як би ви охарактеризували хлопців?
7. Розповідь учителя
Здається, дрібничка. Що такого сталося? Упала — встане й піде далі. А от ваш сміх — це не дрібничка. Це сміх недоброзичливий, це насмішка над людиною, яка потрапила в незручне становище. На думку видатного україснкього педагога Василя Сухомлинського, той, хто сміється над помилкою, невдачею товариша, може стати жорстокою людиною.
Повернемось до уявної героїні "дорожньої пригоди". Хлопці, сміючись, пішли і не побачили, як у дівчинки з'явилися сльози. Не від болю в коліні, а від образи, від бездушності. А могло бути по-іншому. Підкажіть, як повинні були вчинити хлопці, щоб замість сліз, її обличчя осяяла усмішка, і щоб вона, а сама вона пожартувала над своєю пригодою: "От роззява!"? (Міркування учнів)
От бачите, ви знаєте, як потрібно поводитися. І це приємно. Неприємно тільки, коли вчинки людей не співпадають з їхніми словами. А для цього потрібно так небагато: вмійте поставити себе на місце тієї людини. Що відчули б ви у тій чи іншій ситуації? Поводьтеся з людьми так, як ви хочете, щоб поводилися з вами.
8. Перегляд презентації «Любов до ближнього»
9. Дослідницька робота «Як ми шукаємо взаємопорозуміння»
(Діти об’єднуються у групи. Кожній групі пропонується конверт з листом усередині)
- Діти, в ваших конвертах різноманітні життєві ситуації. Поміркуйте, як правильно потрібно діяти, щоб залишитися людьми і не втратити душевного тепла.
10. Колективне складання пам’ятки про дотримання взаємопорозуміння
Тепер усі разом ми складемо правила досягнення взаємопорозуміння і взаємоповаги. Кожен зможе щодня їх прочитати і нагади собі, щоб не збитися з правильного шляху.
Пам’ятка «Правила досягнення взаємопорозуміння і взаємоповаги»
1. Пам’ятай: щодня потрібно докладати зусиль для підтримування того щоб приймати людей такими, які вони є.
2. Поважай тих, хто поряд з тобою.
3. Перед тим як вимагати щось від оточуючих, запитай себе: чи ставишся ти до себе самого так вимогливо.
4. Ніколи нікого не ображай. Якщо це сталося випадково, обов’язково вибачся.
5. Будь терплячим, прагни взаємопорозуміння.
6. Успіху можна досягти тільки разом, в колективі. Частіше кажи: «Я тебе слухаю», «Ми обов’язково порозуміємося!».
7. Підтримуй навіть не дуже вправні кроки до взаємопорозуміння. Бо це основа добросусідських відносин.
8. Пам’ятай – любов до ближнього притаманна лише людям. А ти – людина.
11. Фізкультхвилинка
Марійка. А щоб краще працювалось,
Щоб гарніше міркувалось.
Всі ми зробимо розминку.
Це займе одну хвилинку.
(Діти за ведучими виконують рухи і повторюють слова)
Ярослав. Друзі, ви часу не гайте
Дружно всі розпочинайте.
Ми разом крокуємо –
Лад всі ми пропагуємо.
Аня. Руки підіймаємо,
Людей ми закликаємо:
«Ні хвилини не баріться.
Треба всім порозуміться!»
ІV Закріплення і узагальнення отриманих знань
1. Інтерактивна вправа «Розсіємо хмари»
Мудрі люди з давніх часів стверджували, що любов до ближнього – це основа щасливого життя. Наш український народ склав на цю тему багато прислів’ї та приказок.
Діти 2-А класу знайшли разом з батьками приготували їх до сьогоднішнього уроку. Послухаємо ці прислів’я і поміркуємо над ними.
А щоб краще запам’ятати народну мудрість, складемо їх у вигляді промінців великого і дуже доброго сонечка. Воно буде обігрівати наше місто, країну, весь світ і налаштовувати дітей на любов, взаємоповагу, добрі думки.
Які люди, таке й життя буде.
В товаристві лад — усяк тому рад.
В любові жити — життю радіти.
Хто тільки вміє сваритися, тому ні з ким не вжитися.
Дружно за мир стояти - війні не бувати.
Порозуміння - справа велика, стосується кожного.
Мир та порозуміння - боже веління.
2. Читання оповідання
"У синьоокої Катрусі велика радість. Понад рік хворів її татко. У лікарні лежав, три операції переніс. І мамі, і Катрусі було тяжко. Не раз, бувало, прокинеться вночі дівчинка й чує: мама тихо плаче.
А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий.
Радісно сяють Катрусині очі. Прийшовши до школи, зустріла у дворі двох однокласників, Петю і Гришу. Зустріла й поділилася радістю: "Наш татко видужав..."
Петя й Гриша глянули на Катрусю, здивовано знизали плечима й, нічого не сказавши, побігли ганяти м'яча. Катруся пішла до дівчаток, які гралися.
— Наш татко видужав, — сказала вона і радість сяяла в її очах.
Одна з дівчат, Ніна, з подивом глянула й запитала: — "Видужав — ну
й що з того?"
Катруся відчула як з грудей до горла підкотився важкий клубок і дихати стало важко. Вона підійшла до тополі у кінці шкільного подвір'я і заплакала.
— Чому ти плачеш, Катрусю? — почула тихий, ласкавий голос Кості, мовчазного свого однокласника.
— Наш татко видужав...
— Ой, як же це добре! — зрадів Костя. — Біля нашої хати в бору вже зацвіли проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо пролісків і віднесемо твоєму таткові.
Радість сяяла в Катрусиних очах".
3. Бесіда. Технологія «Криголам»
- Як ви гадаєте, які почуття були у Катрусі спочатку?
- Чому її радість стала зникати?
- Її хтось образив?
- Як можна охарактеризувати вчинки дітей?
- А хто поступив, керуючись законом любові до ближнього?
- Чи подобається вам цей хлопчик?
- А ви можете вчинити так само?
4.Тренінг «Візьмемось за руки, діти, щоб лад запанував у світі»
Не відкладаючи на потім, спробуємо прямо зараз розпочати виконувати «Правила досягнення взаємопорозуміння і взаємоповаги». Прошу всіх дітей вийти на середину і взятися за руки. Міцно тримаючи руку друга, закрийте очі і попрохайте, щоб в нашій країні наступив мир.
(Діти виконують вправу)
А тепер подивіться на своїх сусідів. Обійміть сусіда, що справа і скажіть йому щось гарне.
(Діти виконують вправу)
Обійміть сусіда, що зліва і розкажіть йому, як ви раді, що вчитеся в одному класі.
(Діти виконують вправу)
А тепер подивіться на мене і разом скажемо слова, озвучимо свої прагнення. Повторюйте за мною.
«Дай, Боже, нам порозуміння нині,
Щоб зрозуміти одне одного змогли,
Щоб лад у кожній класній був родині.
Щоб діти всі щасливими були!»
5. Виставка малюнків і колажів дітей
- У своїх малюнках і колажах ви зобразили світ, у якому всі люди ставляться один до одного з любов`ю і розумінням.
- Розгляньте ці роботи уважно. Що них спільного?
- На жодному малюнку нема смутку, нема горя, нема нещасних дітей. В роботах є тільки сонце, небо і щасливі люди.
6. Бесіда з метою вирішення проблемного питання
Технологія «Асоціативний кущ»
- Відповімо на проблемне питання нашої виховної години: чому так важливо проявляти любов до ближнього?
- Чи легко любити ближнього свого? Чому?
- А як ми називаємо того, хто щоденно працює над собою і має сили так робити?
V Рефлексія результатів
- Ось і закінчилася наша година спілкування. Вам сподобалося?
- То що ж нове ви дізналися під час цієї години?
Технологія «Незакінчене речення»
“Сьогодні під час виховної години я дізнався (дізналася)…”
“Під час виховної години я навчився (навчилася)…”
“Тепер я знаю, що…”
“Мені сподобалось…”
VI Підсумок
- Чого вас навчила вас виховна година?
- Розкажіть як досягти взаємопорозуміння.
- Чи можете це зробити ви?
- У ставленні до ближнього, у здатності любити людину, у прагненні і готовності робити добро виявляється велич людини. Найбільша моя мрія — бачити вас справжніми людьми, особистостями без фальші і зла. Упевнена, такими хочете бути і ви. Тільки, може, не завжди зважуєте кожен свій вчинок — добрий він чи ні? А можна скоїти зло або бути причетним до нього і ненавмисно. Потім, як кажуть у народі, є каяття, та немає вороття. Тож хай у вашому серці живе Любов, хай компасом буде чиста совість, нехай незмінно буде з вами Ангел-охоронець, який застерігає від зла, жорстокості, моральної деградації.
"Будь добрим! Зроби людині, хоча і незнайомій, бодай маленьке добро і відчуєш, як стане легше і світліше на душі, у ній запанують людяність і чистота" (О. Гончар).
Година пролетіла. Ви працювали гарно.
Знання, що здобули,- то скарб на цілий вік.
Надію маю: спілкувалися не марно.
Нехай любов панує весь ваш вік.
VII Про що розповісти батькам
1.Розповісти батькам все, що ви запам’ятали про любов до ближнього.
2. Разом з батьками скласти свої родинні пам’ятки «Правила досягнення взаємопорозуміння і взаємоповаги».
Використана література:
1. Матеріали журналів «Початкова школа», газет «Розкажіть онуку», «Початкова освіта», 2001-2010 р.р.;
2. Сухорукова В. М. Як виховати патріота. 1-4 класи. –Х.: Вид-во «Ранок», 2015. – 192с.;
3. Телячук В.П., Лесіна О.В. Інноваційні технології в початковій школі. – Харків: Видавнича група «Основа»: ПП «Тріада+», 2007.
Сценарій свята
"ІНТЕРВ`Ю ІЗ ЗИМУЮЧИМИ ПТАХАМИ"
розвивати комунікативну компетенцію, кмітливість уяву, уважність, логічне мислення, пізнавальний інтерес, розширювати кругозір, формувати навички роботи в групі, створити атмосферу для розвитку творчого потенціалу кожної дитини;
виховувати любов до природи, усвідомлення себе невід’ємною його частиною, підвищувати рівень екологічної культури.
Обладнання: плакати з висловами про збереження птахів, костюми птахів, годівнички, презентація по виконанню годівничок, малюнки дітей про зимуючих птахів, мультимедійний проектор.
Оформлення: зал прикрашений зимовими деревами.
Дійові особи: Марійка, Петрик, сорока, дятел, омелюхи, сойки, глухар, шишкар, оляпка, снігур та снігурушка, синички, горобець.
Література:
1. Бугаев А. «Птиці». – СПб «БКК», 2007
2. Верес Оксана «Писанка» Читанка для 4 кл. чотириріч. початк. шк. – К.: Освіта, 1992
3. Жукова Т.И. «Часі занимательной зоологи», Изд. 2, перераб. і доп., М., «Просвещение», 1968
4. Марченко В.И. Внимание – птици!\ Под. ред.. М.А. Воинственского. – Донецк: Донбас, 1981.
5. Моє улюблене свято: сценарії, конкурси, вікторини. – Донецьк: видавництво «Донеччина», 2006 р.
6. Охріменко А.М. та Шухова Е.В. Хрестоматія із зоології. – К., «Рад. Школа», 1978
7. Стрижнев А. И. «Туристу о природе. Фенологические наблюдения в походе. – М.: Профиздат, 1986.
8. Я познаю мир: Дет. енциклопедія: Птиці\ Сост. Л.А. Багрова. – М.: ТКО «АСТ», 1997
ХІД ВИСТАВИ
ДІЯ I
(На сцені Петрик, який збирає речі для інтерв’ю, і Марійка)МАРІЙКА. (читає вірш про зиму)
Біле місто, білі сквери
І трамваї, і таксі,
Білі міліціонери,
Білі діти – білі всі.
Це ж зима, холодна й біла,
Білим снігом все накрила!
Я така рада, що зима з її неповторною красою, морозцем і ковзанкою на річці нарешті наступила.
ПЕТРИК. Згоден. Я теж люблю зиму. (Оглядаючись) Так, ручку взяв, блокнот взяв, диктофон взяв…
МАРІЙКА. А куди це ти зібрався?
ПЕТРИК. Я?! Інтерв’ю брати буду. Я ж кореспондент шкільної газети.
МАРІЙКА. Треба ж! Ін- тер – в’ю! А у кого ти будеш брати інтерв’ю? У якоїсь «зірки», у співака?
ПЕТРИК. Ох, корм не поклав!
МАРІЙКА. Корм? Навіщо?
ПЕТРИК. Підкормлювати тих, у кого інтерв’ю буду брати.
МАРІЙКА. А що «зірки» без їжі інтерв’ю не дають? Може тобі цукерок дати.
ПЕТРИК. (сміється) Ні, цукерки не потрібні А ось сала несолоного шматочок відріж.
МАРІЙКА. Бідолашні «зірки»! А я думала, що вони гарно заробляють.
ПЕТРИК. «Зіркам», як ти кажеш, у яких я буду брати інтерв’ю, зараз несолодко. Бо я йду до тих, хто звеселяє нас своїми піснями, допомагає боротися із шкідниками влітку, нагадує про те, що час іти до школи і про любов до Батьківщини восени. До тих, про кого ми взимку повинні піклуватися.
МАРІЙКА. Я не зрозуміла - у кого ти будеш брати інтерв’ю?
ПЕТРИК. У птахів, що залишилися з нами зимувати і прилетіли до нас у гості з далекої півночі.
МАРІЙКА. Але, які ж птахи взимку? Хіба що горобці.
ПЕТРИК. Виявляється, ти нічого не знаєш про зимуючих птахів.
МАРІЙКА. Візьми мене з собою, я дізнаюся більше.
ПЕТРИК. Добре. Бери корм і пішли.
ДІЯ II
(Зимовий ліс. На галявці Петрик і Марійка)
МАРІЙКА. І кого ми шукаємо? Пусто в лісі, всі птахи полетіли у вирій.
ПЕТРИК. Не всі. дятел зимувати залишився. Ось його ми і шукаємо.
МАРІЙКА. О, а я бачила дятла. На зріст він невеличкий. Ніс долотом, хвіст міцний, бо дятел на нього спирається, коли стучить по дереву. Сам дятел пістрявий, увесь у чорних і білих цяточках, спинка чорна, на голові червоний капелюшок.
ПЕТРИК. А я бачив, що дятел, який влітку прилітав до нашого саду, мав білу спинку, на крилах вузенькі білі смужки, а на голові червоний капелюшок. Ще у нього на кожній нозі по чотири пальці – два вперед і два назад. І хоч на зріст невеличкий, але працював вправно.
МАРІЙКА. Та ні, дятел не такий.
СОРОКА. (втручається в розмову дітей) Наш «лісовий доктор» - птах доволі великий, як ґава. Шапка червона, а спинка зелена.
МАРІЙКА. Це ж чому дятли у всіх різні?
ПЕТРИК. Дятлів багато – ціла родина. Це і пістрявий дятел, і білоспинний, і желна (чорний дятел), і зелений. Всі вони живуть в лісах, а іноді і парках міста.
(Чується стукіт дятла)
СОРОКА. О, чуєте.»Дятлова кузня» запрацювала. Я пер-рша новину почула,я перша і розкажу. (Улітає)
(Повз дітей пролітають синички, повзики, пищухи)
ПТАХИ. Швидше, швидше! Дядько Дятел вже барабанить. Швидше!
МАРІЙКА. Куди це вони поспішають?
(Діти виходять на велику галявину, де дятел стучить по дереву. Петрик фотографує дятла і дістає диктофон. Як тільки дятел зупиняється, хлопчик звертається до нього).
ПЕТРИК. Шановний дятле! Я кореспондент шкільної газети «Юний еколог» Петрик Бойко. А це моя асистентка Марійка.
ДЯТЕЛ. Доброго дня, юначе! Я вас слухаю. Тільки поспішіть, бо справ у мене багато.
ПЕТРИК. Шановний дятле! Зима. Багато птахів відлетіло до вирію. А вас не лякають морози і заметілі?
ДЯТЕЛ. По-перше, відлітаючих птахів більше лякає голод взимку, а не мороз. А у мене з їжею проблем немає. По-друге, якщо я полечу до вирію, то хто дерева буде лікувати? Шкідників так багато, що за весну, літо й осінь я не встигаю всіх знищити. Тому без відпочинку працюю і взимку.
ПЕТРИК. Скажіть, а чому синички, повзики і пищухи летять за вами? Невже «лісовий доктор» набрав собі учнів?
ДЯТЕЛ. Ну, можна їх і справді в лісові санітари посвятити. Бо я лікую хворі дерева, де взимку сховалося багато різноманітних комах. А синички і повзики не відстають. І як побачать сплячого шкідника, який випав після мого «лікування», так одразу й хапають його. Отож, цим пташкам – пожива, а дереву – здоров’я.
МАРІЙКА. А скажіть, чому це під листяним деревом шишки лежать?
ДЯТЕЛ. Це ж не просто дерево. Це моя «кузня». Ось сюди я шишку закріпляю, дзьобом її розкриваю і дістаю насіння. Тому і ношу до «кузні» багато шишок. Ось і вся загадка. А тепер вибачте, мене робота чекає.
ДІТИ. Дякуємо за інтерв’ю.
ДІЯ III
(Петрик з Марійкою виходять на лісосіку. Побачивши їх, глухарі пірнають у сніг)
МАРІЙКА. Ой, ти бачив?! Вони ж з гілки і прямо об землю! Певно, розбилися!
ПЕТРИК. Не об землю, а в сніг. І не кричи, будь ласка, всіх в лісу налякаєш. (Кличе)
ПЕТРИК. Шановний глухарю! Я кореспондент шкільної газети «Юний еколог» Петрик Бойко. А це моя асистентка.
МАРІЙКА. Ой, я – асистентка.
ПЕТРИК. Шановний глухарю! Ви не відповісте на декілька запитань?
ГЛУХАР. Кореспондент?! З цього б і почали. А то кричите, лякаєте. А я дуже нервовий птах.
ПЕТРИК. Говорять, що для птахів взимку голод страшніший за мороз. Як ви це прокоментуєте?
ГЛУХАР. Звичайно, взимку мій раціон менш різноманітний. Живлюся я паростками та хвоєю сосни, клюю сережки берези, ягоди журавлини, брусниці. До речі, за поживністю сережки берези не поступаються гарному овсу. Тому і говорять: «Глухарю зима за звичай».
Ну а іншим подобаються ягоди ялівця. Подивіться.
(Біля ялівця два омелюха)
1 ОМЕЛЮХ. Повітря біля ялівця чисте, немов джерельна вода.
2 ОМЕЛЮХ. Це тому що цей кущ розповсюджує навколо себе цілющі речовини.
1 ОМЕЛЮХ. Так би і дихала цим повітрям.
2 ОМЕЛЮХ. Дозволю собі запропонувати ягідку ялівця. Ні, не їжте зелені. Візьміть краще чорні.
1 ОМЕЛЮХ. Смакота!
2 ОМЕЛЮХ. Відчуваєте смолистий аромат?!
1 ОМЕЛЮХ. Смак просто неповторний! Ой, люди! Летимо звідсіля швидше! (Птахи відлітають)
ДІЯ IV
(Петрик з Марійкою йдуть стежкою, чують голос зозулі, спиняються)
МАРІЙКА. Петрику, ти чуєш?
ПЕТРИК. Чую, дятел вибиває барабанний дріб.
МАРІЙКА. Та ні. Слухай!
ПЕТРИК. Ну, синички цвірінчать!
МАРІЙКА. Послухай уважніше, Петрику!
ПЕТРИК. Зозуля?! Але ж зараз зима!
МАРІЙКА. Всі зозуля відлетіли у вирій. Може ми помиляємося?
ГРА «ВПІЗНАЙ ПТАХА ЗА ГОЛОСОМ»
МАРІЙКА. Просто не віриться, що серед зимового лісу зозулю почую.
ПЕТРИК. Не думаю, що це зозуля. Давай підійдемо і подивимося.
МАРІЙКА. Он дивись співають оті дві пташки з чорними голівками і сірими крилечками з блакитними цяточками по краях. І хоч співають вони: ку-ку! – це не зозулі.
ПЕТРИК. Це – сойки. (Підходить до птахів) Доброго дня! Я кореспондент шкільної газети «Юний еколог» Петрик Бойко. А це моя асистентка Марійка. Ви не відповісте на декілька запитань?
СОЙКА.1 Із задоволенням! Запитуйте те, що вам цікаво.
ПЕТРИК. Ми тільки що чули, як ви імітували спів зозулі.
МАРІЙКА. Ми навіть повірили, що це справжня зозуля кує.
ПЕТРИК. Скажіть, а спів яких ще птахів ви можете зображувати?
СОЙКА 2. Можемо імітувати, як співає іволга. Дивіться. (Звучить запис)
СОЙКА 1. А можемо як жайворонок. Ось так. (Звучить запис)
СОЙКА 2. А оце пісенька зяблика. (Звучить запис)
СОЙКА 1. Ну, а зозулю ви чули.
МАРІЙКА. Таке враження ніби весна наступила, і навколо звучать дзвінкі пісні різних птахів. Ви справжнісінькі артисти!
СОЙКА 2. Ми і не такий концерт дати можемо!
ПЕТРИК. Скажіть, будь ласка, чи не страшні вам зимові холод і голод?
СОЙКА 1. Ми і господарки гарні. Ще восени робимо запаси на зиму. Збираємо горіхи ліщини і жолуді і ховаємо їх під кущі, під коріння дерев. Взимку знаходимо свої запаси. І тоді нам не страшні морози, ні хуги.
СОЙКА 2. Правда, деякі так гарно ховають, що потім ніяк не знайти! І тому зранку тільки і можна, що співати на голодний шлунок.
СОЙКА 1. Я не винувата! Сніг покрив все навколо своєю пухнастою ковдрою. І де поділися прикмети, за якими я схованку нашу заховала, я ніяк не згадаю.
СОЙКА 2. Краще потрібно було запам’ятовувати.
ПЕТРИК. Шановні сойки, не сваріться!
МАРІЙКА. Дозвольте вас пригостити жолудями. Ми з Петриком їх самі збирали.
СОЙКА 1. О, жолуді!
СОЙКА 2. Ми із задоволенням приймемо ваше частування.
ДІЯ V
СОРОКА. Я перша! Перша дізналася новину. У шишкарів пташенята вилупилися. Трійко! Такі гарненькі!
МАРІЙКА. Не може! Взимку – і пташенята!
СОРОКА. Ви гадаєте, я – брехуха! Сходіть до шишкарів і подивіться самі. (Відлітає)
ПЕТРИК. Йдемо. Школярам буде цікаво дізнатися цю новину з нашої газети «Юний еколог».
МАРІЙКА. Невже ти їй повірив?! Холод стужа, корму немає. Який птах наважиться у цю пору діток народити?!
ПЕТРИК. Шишкар! Сорока правду сказала. А ось їх гніздо. Доброго дня, шановні шишкарі! Я кореспондент шкільної газети «Юний еколог» Петрик Бойко. А це моя асистентка Марійка. Дозвольте вас поздоровити із появою пташенят. І побажати їм вирости здоровими і сильними птахами, як тато і мама.
ШИШКАР. Дякуємо вам за поздоровлення!
ПЕТРИК. Читачам нашої газети дуже цікаво, чому Вас не страшить холод і голод, і ви народжуєте пташенят взимку. Розкажіть, будь ласка.
ШИШКАР. Таємниці тут ніякої немає. Ми дуже полюбляємо їсти смачне насіння хвойних дерев. Тому і гнізда в’ємо біля них. Як тільки насіння сосни або ялини пізньої осені, а то і взимку дозріває, у нас з’являються пташенята. Морозів вони не бояться, бо знаходяться у теплому гніздечку. А їжі, як бачите, вдосталь. Тому і ростуть маленькі шишкарики веселими і здоровими.
МАРІЙКА. Оце так! Ніколи б не повірила, коли б на власні очі не побачила. Справжнє диво!
ШИШКАР. (зніяковіло) ну що ви! Ми просто ведемо здоровий спосіб життя. А хочете побачити справжнє диво, то йдіть до річки. Там ви з водяним горобцем познайомитеся.
ПЕТРИК. Дякуємо за пораду і інтерв’ю.
МАРІЙКА. До побачення!
ДІЯ VI
(Петрик і Марійка йдуть запорошеною лісовою стежкою. Дівчинка раз у раз зупиняється, розглядаючи сліди на снігу)
МАРІЙКА. Ти дивись скільки слідів на снігу. І великі, і маленькі. Цікаво, хто їх залишив?
ГРА «ЯКИЙ ПТАХ ЗАЛИШИВ СЛІД?»
На цій галявині птахи збиралися, щоб погомоніти, корму пошукати, новини розповісти. Здогадайтеся: де чиї сліди.
МАРІЙКА. Виявляється за відбитками на снігу можна багато цікавого дізнатися.
ПЕТРИК. Недарма їх зимовими листами називають.
МАРІЙКА. То у кого інтерв’ю будемо брати? О, бачиш біля прорубу пташка співає. Давай у неї запитає, де шукати того, у кого інтерв’ю будемо брати.
ПЕТРИК. На шпачка ця пташка схожа. Тільки грудка біленька.
МАРІЙКА. Зараз я її спитаю. (Дівчинка підходить ближче, пташка стрибає у проруб)
МАРІЙКА. Ой, Петрику! Біжи швидше сюди! Пташка втопилася!
ПЕТРИК (підбігає, діти вдвох заглядають у проруб) Не кричи так голосно. Пташка просто пірнула за здобиччю.
МАРІЙКА. Ти з мене знущаєшся? Зима. Мороз. не кожна людина зможе в такий час пірнути в холодну воду. А ти кажеш, що будь-яка пташка … в проруб … за здобиччю…
ПЕТРИК. Не будь-яка! А саме ця! Це ж і є водяний горобець або оляпка.
(Пташка виринає і стає на край ополонки)
ПЕТРИК. Доброго дня, шановна оляпко! Я кореспондент шкільної газети «Юний еколог» Петрик Бойко. А це моя асистентка Марійка. Скажіть, будь ласка, ви спеціально пірнули в ополонку чи випадково впали?
(Петрик хитро поглядає на Марійку)
ОЛЯПКА. Випадково? Ха-ха-ха! Я спеціально пірнаю в річку за жучками смачненькими.
МАРІЙКА. Але д ви пташка! Як же ви пливете?!
ОЛЯПКА. Мені крила допомагають, у воді так само, як вам, людям, руки. До того ж у мене кігтики гостренькі. Я можу і пробігтися по дну.
ПЕТРИК. Пробачте, шановна оляпко! А вас не лякають зима, морози?
ОЛЯПКА. Мене ж недарма називають пташка-водолаз. Крила мої змащені тонким шаром жиру. Коли я пірнаю у воду, повітря на моїх крилах перетворюється на маленькі бульбашки. І це зберігає моє тепло, не дає замерзнути. Ну, а їжі в річці і взимку для мене вдосталь.
МАРІЙКА. Оце вже справжнє диво!
ОЛЯПКА (засоромившись) Ну що ви! Я – просто оляпка або водяний горобець.
ДІЯ VII
(Петрик і Марійка виходять стежинкою з лісу і йдуть до будинків)
МАРІЙКА. Ох і гарно в лісі! Краса така – очей не відвести. А скільки цікавого дізналися!
ПЕТРИК. А зараз візьмемо інтерв’ю у пташки, яку жартома називають «генералом».
МАРІЙКА. Ого! Мені дуже цікаво! Хто ж це?!
ПЕТРИК. Але інтерв’ю будемо брати лише тоді, коли назвеш всіх зимуючих птахів, що сидять на гілках дерев.
КОНКУРС «ВПІЗНАЙ ПТАХА ЗА ПОРТРЕТОМ»
ПЕТРИК. А ось тепер і до інтерв’ю можна приступати. Чуєш пташка співає: «Люб-люб, фю!» Поверни голову. бачиш пташка така кремезненька, сорочка на ній червона, шарф сірий. Сама така поважна-поважна. Чим не генерал?
МАРІЙКА. Та це ж снігур! Хто ж його не знає?
ПЕТРИК. Доброго дня, шановні снігурі! Я кореспондент шкільної газети «Юний еколог» Петрик Бойко. А це моя асистентка Марійка. Ви не розкажете нашим читачам звідки і чому ви прибули до наших міст?
СНІГУР. Чому ж не поділитися своєю історією? Ми, снігурі, живемо у більш північних широтах, в тайзі. У цей час в наших рідних краях наступає зима. Але вона більш сувора, морози сильніші, завірюхи й заметілі частіші. Щоб перечекати ці тяжкі для нас часи, ми прилітаємо до вас у гості. Зима в наших містах м’яка у порівнянні з нашою.
ПЕТРИК. А де ж ви корм шукаєте у цю зимову пору?
СНІГУР. Ми, снігурі, їмо насіння різних трав, літачки ясена. Але найбільше полюбляємо ягоди горобини і калини.
МАРІЙКА (розглядає сніг під деревом) Ой, а тут хтось ваші улюблені ягоди розковиряв і кину додолу. Просто якийсь …
СНІГУР (поблажливо посміхаючись) Ви ж розумієте, що самі ягоди ми не їмо. Ми видзьобуємо з них насіння. А решта, як ви бачите, залишається під деревом.
МАРІЙКА. Ой, вибачте! Я не знала! А ваша подружка, здається горобець?
ПЕТРИК. Марійко, що ти говориш?
МАРІЙКА. Як що? Що бачу – те й говорю!
ПЕТРИК. Шановні снігурі, вибачте нам нашу нечемність!
СНІГУРУШКА. Ми вас вибачаємо. Люди звикли: якщо снігур, то обов’язково червона сорочка. тому побачивши снігур ушку, часто помиляється. Ми не такі поважні та яскраві. Але співаємо не гірш за снігурів. Ось послухайте!
(Снігурі дуетом співають. Звучить фонограма)
МАРІЙКА. Ви дуже гарно співаєте. Мені так соромно за свою помилку.
СНІГУР. Ми і чужі пісні можемо повторювати. В давні часи люди нас ловили і тримали по клітках. А зараз ті, хто хоче послухати наші пісні, просто приходять до горобини чи калини, не позбавляючи нас свободи.
СНІГУРУШКА. Так. З’явилося більше людей, які гарно ставляться до птахів. Он навіть годівничку повісили на дереві біля п’ятиповерхового будинку. Ми з снігуром часто до неї літаємо.
ПЕТРИК. Дякуємо вам, шановні снігурі, за цікаве інтерв’ю.
ДІЯ VIII
(Петрик і Марійка роздивляються годівничку)
МАРІЙКА. Дивись, Петрику, яка гарна годівничка!
ПЕТРИК. А он на підвіконні ще одна!
МАРІЙКА.А он біля тієї годівнички якийсь хлопчик стоїть, та ще й насіння до неї насипає. Давай, Петрику, підійдемо і запитаємо у нього: хто таку важливу і корисну справу робить. (Діти підходять до хлопчика)
ПЕТРИК. Доброго дня! Я кореспондент шкільної газети «Юний еколог» Петрик Бойко. А це моя асистентка Марійка. Чи не знаєш ти хто такі гарні годівнички зробив?
САШКО. Доброго дня! Я – Сашко. Оцю годівничку ми з батьком змайстрували і повісили. ту, що подалі, - Сергійко.
МАРІЙКА. А ту годівничку, що на підвіконні?
САШКО. Ту, - моя сестричка Юля разом з дідусем.
МАРІЙКА. Які ж ви молодці!
ПЕТРИК. Сашко, а можна у тебе інтерв’ю взяти для нашої шкільної газети?
САШКО. Не розумію чим я тебе вразив? Добре. запитуй.
ПЕТРИК. Скажи, будь ласка, Сашко, навіщо ти зробив годівничку?
САШКО. Птахів пожалів. Вони живуть з нами поряд все життя, сповіщають про прихід весни, радують співом. А влітку нам з дідусем взагалі сад допомогли спасти. тепер їм взимку важко. Все снігом заметено, а те, що на поверхні лід вкриває. І коли всі ягоди з гілок щезнуть, а дерева обледеніють, птахи почнуть гинути. Ми повинні їм допомагати у такий скрутний час.
МАЙСТЕР-КЛАС З ВИГОТОВЛЕННЯ ГОДІВНИЧКИ
ПЕТРИК. Розкажи, Сашко,а як правильно зробити годівничку?
САШКО. найпростіша годівничка робиться так. Береш рівненьку фанерку, прибиваєш невеликі бортики. За допомогою чотирьох мотузочок вішаєш її на гілку. Але цей спосіб для малюків. Краще, звичайно, до такої годівнички приєднати двускатний дашок. Тоді їжу для пташок снігом не засипле.
(Показує годівничку)
Складніше зробити годівничку з віконечками. Вона схожа на ящик, закритий «по фасаду» прозорим пластиком,я кий має на бічних сторонах отвори (один – для пташок, інший – для підсипання корму). Це дуже цікава годівничка. Тому що крізь прозорий пластик можна спостерігати за життям птахів. А можна зробити ще й таку годівничку. На гілці дерева закріплюєте фанерку з бортиками. А над нею за допомогою проволоки дуже близько вішаєте вниз горлечком заповнену кормом пляшку (її можна обгорнути корою дерева або зафарбувати). Коли пташки будуть поїдати корм, то він самостійно буде підсипатися на фанерку.
МАРІЙКА. Ой, як цікаво! Виявляється не всі годівнички однакові!
САШКО. Звичайно. Всі мої друзі зробили різні, одна на іншу не схожі годівнички.
ВИСТАВКА ГОДІВНИЧОК
ПЕТРИК. Скажи, Сашко, а як часто потрібно підкормлювати птахів?
САШКО. Підкормку птахів потрібно робити щоденно. Зробите перерву на декілька днів – пташки образяться і не будуть прилітати до вашої годівнички. А зараз вибачте, мені потрібно йти уроки вчити.
ПЕТРИК. Дякую за цікаве і пізнавальне інтерв’ю.
ДІЯ IX
МАРІЙКА. Петрику, а що біля тієї годівнички відбувається? )Показує на дальню годівничку, де сваряться дві синички)
ПЕТРИК. Потрібно піти, розібратися. (Підходять) Доброго дня, шановні синички! Я кореспондент шкільної газети «Юний еколог» Петрик Бойко. А це моя асистентка Марійка. Ви не розкажете нам причину вашої сварки?
СИНИЧКА 1. Що тут розповідати? Що тут розповідати? Над друг Сашко насипав у годівничку розтерте насіння кавуна і дині. Я його перша побачила, а деякі нахаби теж претендують.
СИНИЧКА 2. Ти сама сказала, що Сашко наш друг. Тому і насіння це він поклав на всіх!
СИНИЧКА 1. Але ж я перша знайшла!
СИНИЧКА 2. Тут і мені вистачить!
МАРІЙКА. Зупиніться! Ніяк не второпаю, чого ви сваритеся?! Он на тій годівничці багато іншого насіння.
СИНИЧКА 1. У тому то й справа, - що – іншого!
СИНИЧКА 2. А тут насіння кавуна і дині.
СИНИЧКА 1. Ми його так любимо! Так любимо!
МАРІЙКА. Я гадала, що синички найбільш полюбляють несолоне сало.
СИНИЧКА 2. Сало теж. Але насіння кавуна і дині – це щось особливе!
ПЕТРИК. То давайте його поділимо по-дружньому. Ось тобі половина. А це – тобі!
СИНИЧКА 1. А й справді! Ми ж подружки!
СИНИЧКА 2. Дякуємо тобі, хлопче!
(Синички дзьобають насіння. Коли вони закінчують, Петрик звертається до них з проханням)
ПЕТРИК. Шановні синички, чи не дасте ви нам невеличке інтерв’ю для нашої газети?
СИНИЧКИ. Чому б і ні?
ПЕТРИК. Розкажіть, будь ласка, як вам живеться у сувору зимову пору.
СИНИЧКА 1 Взимку, звичайно, не те, що влітку. Але жити можна. Хоч і мороз на вулиці, але ми з дерев видзьобуємо оціпенілих комах та їх лялечки. Як справжні сінки акробати, повиснемо на гілках, уважно оглядаємо шпаринки і нерівності кори і шукаємо поживу. А коли ми ситі,тепла пухова шубка гарно захищає нас від морозу.
СИНИЧКА 2. Біда, коли дерева обледеніють. Тоді у шпаринки не залізти ідо комах не дістатися.
СИНИЧКА 1. Або пройде сильний снігопад. Дерева стоять нарядні, виблискують на сонці. А ми сльози ллємо, бо до їжі не дістатися.
СИНИЧКА 2. У цей час нам Сашко і його друзі допомагають. Вони зробили багато годівничок. І не забувають у них всілякі ласощі щодня класти. До речі, а ви, я бачу, не знаєте, що в годівничку покласти?
КОНКУРС «ЩО ПОКЛАСТИ В ГОДІВНИЧКУ?»
ПЕТРИК. Ну чого ви так думаєте? Майже всі зимуючі птахи їдять насіння бур’янів. Їх завжди кладемо. Чечітки полюбляють насіння лободи, щиглики – реп’яха, а снігурі їдять насіння кропиви і кінського щавлю. Горобці дуже раді крихтам хлібу.
МАРІЙКА. А спеціально для вас я із завтрашнього дня буду класти до годівнички розтерте насіння кавуна і дині. І шматочок несолоного сала не забуду.
СИНИЧКИ. Дякуємо за турботу. Навесні і влітку шкідники не сунуться до вашого парку.
ПЕТРИК. Дякуємо за інтерв’ю.
(Синички летять у справах)
ДІЯ X
МАРІЙКА. Знаєш, Петрику, а я раніше і не знала, що синички полюбляють насіння кавуну і дині.
(Підлітає розсерджений горобець)
ГОРОБЕЦЬ. А чого ж ви у всіх інтерв’ю берете, а мене – ні? Значить, як комах влітку знешкоджувати, то – горобець. А як інтерв’ю брати, то – зась.
ПЕТРИК. Шановний горобець …
ГОРОБЕЦЬ Знаю, знаю. Це синиці нажалилися. Мовляв, горобці – це нахаби ненажерливі. налетять всією зграєю на годівничку і з’їдять все до крихти. А я …, а ми …
ПЕТРИК. Шановний горобець! Вислухайте нас, будь ласка. По-перше, синиці на вас не жалілися і образливими словами не обзивали. По-друге, ми шануємо горобців, які живуть поряд з нами і щодня навесні, влітку і восени допомагають боротися із шкідниками.
МАРІЙКА. Я з батьком годівничку за віконечком прикріпила. Щоранку до неї горобчики злітаються, щоб поснідати. Як починають дзьобати крихти, то і я прокидаюся – до школи збиратися час. А ще горобчики допомагають мені погоду визначити.
ПЕТРИК. Це ж як, Марійко?
МАРІЙКА. Якщо в годівничці горобчики гладенькі і охайні, то на вулиці досить тепло. А якщо їх пір’ячко стирчить в різні боки, а самі горобчики як пухнасті кульки , то потрібно шапочку теплішу одягати, бо на вулиці сильний мороз.
ГОРОБЕЦЬ. Так, ми горобці вміємо передбачувати погоду. Я, наприклад, знаю безліч народних прикмет, які пов’язані з різними птахами. Ось послухайте!
1. Горобці дружно ховаються в кущах серед гілок – буде мороз або заметіль.
2. Горобці разом розцвірінькалися – до відлиги.
3. Ворона кричить на південь – до тепла, на північ – до холоду.
4. Ворона дзьоб ховає під крило – до морозу.
5. Взимку гави літають і кружляють зграями – бути морозу.
6. Галки під вечір зібралися і кричать – до ясної погоди.
7. Синичка зранку пищить – чекай вночі морозу.
8. Снігур взимку скрипить – на сніг і заметіль.
9. Сорока під стріху ховається – буде хурделиця.
10. Гусак лапу піджимає – до морозу.
11. Куриця маше крилами і крутить хвостом – взимку це до завірюхи.
12. Взимку рано півні співають – до відлиги.
13. Птахи на морозі поблизу будинків співають або риються в снігу – бути вологій погоді.
МАРІЙКА. О, та ви справжній знавець прикмет. Тільки як ви про гусей та курей домашніх дізналися?
ГОРОБЕЦЬ. Я – горобець –молодець
Всюди літаю, все підмічаю.
А за годівнички вам велика подяка. В сильні морози ці їдальні для нас велика допомога. Ну все,я полетів, бо справ багато!
* * *
МАРІЙКА. Як багато нового про зимуючих птахів ми за один день дізналися.
ПЕТРИК. Цікаво, а діти запам’ятали,з якими птахами ми зустрічалися?
КОНКУРС ЗАГАДОК ПРО ПТАХІВ
Тук –тук-тук чути стук.
Та цей звук не від рук.
Птаха дзьобом стовбур б’є,
Лікарем для лісу є. (Дятел)
***
По асфальту чимчикує,
Із людьми про щось воркує …
Сизокрилий добрий птах,
Знається він на листах! (Голуб)
***
Вдень вона лягає спати,
Бо всю ніч їй знов літати,
Ловить мишок, гризунів,
З нею їм вже не до спів. (Сова)
***
Як зима – вона гілці,
І співа, мов на сопілці …
Жовті груди, чорні крила,
Кусень сала сама з’їла. (Синиця)
***
Як щось гарно заблищить,
Так вона туди й летить…
У гніздо несе оздоби,
Все красуні до вподоби! (Сорока)
***
Гордо птаха походжає,
Пташенят життю навчає.
Дуже мудра чорна птиця,
І біда, як розізлиться. (Ворона)
***
Цвінь-цвірінь, цвіль-цвірінь,-
Танцювати не лінь!
Любить соняшник клювати,
Булочкою смакувати … (Горобець)
***
Він в зимові, снігом вкриті дні
Висідає на горобині.
Спинка чорна, грудку випина –
Він і сам як та горобина! (Снігур)
Сценарій свята "ІНТЕРВ`Ю ІЗ ЗИМУЮЧИМИ ПТАХАМИ"
Мета: спираючись на знання учнів, продовжувати формувати поняття «птахи»; дати уявлення про зимуючих птахів і їх життя взимку, встановити взаємозв’язок між змінами в неживій природі і житті птахів; ознайомити учнів із зимуючими птахами своєї місцевості; розширити уявлення про заходи по охороні птахів взимку; формувати в дітей науковий світогляд;
розвивати комунікативну компетенцію, кмітливість уяву, уважність, логічне мислення, пізнавальний інтерес, розширювати кругозір, формувати навички роботи в групі, створити атмосферу для розвитку творчого потенціалу кожної дитини;
виховувати любов до природи, усвідомлення себе невід’ємною його частиною, підвищувати рівень екологічної культури.
Обладнання: плакати з висловами про збереження птахів, костюми птахів, годівнички, презентація по виконанню годівничок, малюнки дітей про зимуючих птахів, мультимедійний проектор.
Оформлення: зал прикрашений зимовими деревами.
Дійові особи: Марійка, Петрик, сорока, дятел, омелюхи, сойки, глухар, шишкар, оляпка, снігур та снігурушка, синички, горобець.
Література:
1. Бугаев А. «Птиці». – СПб «БКК», 2007
2. Верес Оксана «Писанка» Читанка для 4 кл. чотириріч. початк. шк. – К.: Освіта, 1992
3. Жукова Т.И. «Часі занимательной зоологи», Изд. 2, перераб. і доп., М., «Просвещение», 1968
4. Марченко В.И. Внимание – птици!\ Под. ред.. М.А. Воинственского. – Донецк: Донбас, 1981.
5. Моє улюблене свято: сценарії, конкурси, вікторини. – Донецьк: видавництво «Донеччина», 2006 р.
6. Охріменко А.М. та Шухова Е.В. Хрестоматія із зоології. – К., «Рад. Школа», 1978
7. Стрижнев А. И. «Туристу о природе. Фенологические наблюдения в походе. – М.: Профиздат, 1986.
8. Я познаю мир: Дет. енциклопедія: Птиці\ Сост. Л.А. Багрова. – М.: ТКО «АСТ», 1997
ВИХОВНА ГОДИНА З ЕЛЕМЕНТАМИ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
"КОЖНА ДИТИНА ПРАВА МАЄ,
І ЗАКОН ЇХ ЗАХИЩАЄ"
Мета проекту: спираючись на знання учнів, сформувати поняття «права», «закон», «права дитини»;
донести до кожної дитини розуміння, що кожен з них має право на турботу й піклування з боку батьків, вчителів, держави; розглянути питання про те, що дотримання своїх прав та прав іншого починається з кожного з нас; сприяти формуванню світогляду дітей;
формувати уміння дотримуватись правових свобод та обов’язків дитини, прав оточуючих людей;
розвивати спостережливість, пізнавальний інтерес, логічне мислення, навички роботи в групі;
формувати громадянську компетентність; виховувати любов до людей, товариськість.
Обладнання: плакат «Права дитини»; малюнки дітей «Мої права», мультимедійні засоби, презентація «Знай свої права, дитино!», вислови на тему дотримання прав людини.
Технології: проектна технологія, проблемно-діалогічного мислення, здоров`язберігаюча, особистісно-орієнтована
Очікувані результати:
• зацікавленість знаннями про права дитини;
• розуміння того, якими шляхи можна відстоювати свої права;
• розширення уявлення про важливість дотримання прав людини у будь-якій нестандартній ситуації;
• підвищення рівня культури;
• зацікавленість учнів проектною діяльністю;
• застосування ними набутих в школі знань і умінь, власного життєвого досвіду;
• розширення поля для самостійної пізнавальної діяльності;
• створення умов для реалізації кожної особистості.
Завдання проекту
Задум
1. Ознайомитися з поняттями «права», «закон», «права дитини».
2. Дізнатися якомога більше про права дитини та закони, у яких вони прописані.
3. Сприяти формуванню світогляду учнів.
Для чого це потрібно
1. Мати можливість формувати світогляд дитини, громадянську компетентність особистості.
2. Озброїти науковими знаннями для подальшого вивчення цього питання.
Дидактична характеристика проекту
тип проекту:
• за предметною галуззю – міжпредметний (читання, курс «Я у світі», малювання);
• за тривалістю – короткотривалий;
• за характером контактів – вчитель, учні, їхні батьки;
• за основною діяльністю – пошуковий, творчий;
• за характером координації – з безпосередньою координацією;
• за формою проведення – 1) самостійна дослідницька робота дітей,
2) творча робота дітей разом з вчителем з наступною
презентацією матеріалів проекту;
• за кількістю учасників – груповий.
об’єкт пізнання: права дитини;
шляхи досягнення мети:
• робота з додатковою літературою;
• пошук інформації в Інтернеті;
• самостійна дослідницька робота дітей;
• аналітична робота дітей з учителем;
• власна творчість дітей;
освітній продукт:
• виховний захід;
• презентація;
• правила досягнення взаємопорозуміння і взаємоповаги;
• виставка плакатів.
План виконання проекту
1. Мотивація значущості проектної діяльності з даної теми.
2. Обговорення ідей щодо досягнення мети та її представлення.
3. Формулювання завдань, які вирішуватимуться.
4. Визначення джерел потрібної інформації.
5. Об'єднання у творчі групи. Розподіл обов’язків між учасниками.
6. Вивчення та аналіз зібраної інформації.
7. Визначення деталей, які можливо проілюструвати у колективній роботі.
8. Оформлення колективної роботи.
9. Аналіз та оцінювання роботи учасників проекту.
10. Презентація матеріалів проекту.
Хід виховного заходу
I Організаційний момент
1. Організація класу
- Доброго дня, діти! Ви прийшли на виховну годину.
- Дзвоник знову дзеленчить! І згадали про повагу,
Ми зібрались всі в цю мить. Зосередили увагу.
Всі давно підготувались - Спілкування розпочнемо -
Працювать налатувались. Прості істини збагнемо.
2. Психологічне налаштування на роботу на уроці
- Щоби плідно працювати, Ми до знань нових – без них
Треба всім налаштуватись. Буде важко у житті.
Досягнути, щоб мети, Будем гарно працювати,
Крок за кроком будем йти, Щоб корисне щось пізнати.
- Щоб ніщо не збило нас з правильного шляху, згадаємо наш девіз.
Ні хвилинки ти марно не гай,
Працювати ти розпочинай,
Бо знання, що отримаєш ти,
Допоможуть тобі у житті.
3. Iнтерактивна вправа «Очікування»
Подумайте і скажіть, чого ви чекаєте від нашої виховної години?
• Розширити свої знання про права дитини.
• Навчитися застосовувати знання, вирішуючи реальні життєві ситуації.
• Дізнатися, до кого звертатися, коли виникне порушення прав.
• Розширити свій світогляд.
II Повідомлення теми і мети уроку
- А про що ми сьогодні поговоримо?
У Конвенції ООН
Найголовніший є закон.
Про права дітей він дбає,
Їх всіляко захищає.
Час, дівчата і хлоп’ята
Про закон цей все дізнатись.
- Ми сьогодні будемо говорити про права дітей. Ми обов’язково знайдемо і запам’ятаємо які у вас, хлопчики й дівчатка, є права і про те, як дотримуватися своїх прав і прав оточуючих.
Тему нашої виховної години ви можете прочитати на дошці.
(Учитель відкриває дошку, на якій написана тема)
IІІ Вивчення нового матеріалу
1. Інсценізація
На сцені двоє хлопчаків. Воли б’ються.
СЕРГІЙКО. Ти перший почав.
ПЕТРИК. Ні ти.
СЕРГІЙКО. Ти дурний!
ПЕТРИК. Сам такий, або ще дурніший!
СЕРГІЙКО. Я тебе зараз як лясну!
ПЕТРИК. А я тобі як вмажу!
МАРІЧКА. Хлопці! Що ви робите? Ану, припиніть негайно!
СЕРГІЙКО. А чого він…
ПЕТРИК. (перебиває) А він перший розпочав!
МАРІЧКА. Як вам не сором, хлопці?! Ви вже дорослі, а ще не навчилися поважати права один одного і свої?
СЕРГІЙКО. Які ще права? Хіба діти мають якісь права?
ПЕТРИК. Ага! Мій брат завжди каже: хто сильніший – той і правий!
МАРІЧКА. Кожна людина, навіть маленька має права. І ці права захищає закон.
2. Постановка проблемного питання
- Діти, а як ви вважаєте, чи ви, ще маленькі, маєте якісь права? Чи може Петрик правий?
Відповіді дітей
Вірш «Ти знаєш, що ти Людина»
Ти знаєш, що ти Людина
Ти знаєш про це, чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина.
Очі твої – одні.
І жити спішити треба,
Хоч хочеш того, чи ні.
Ти знаєш, що ти Людина
Ти знаєш про це, чи ні?
- Кожен з вас ще маленька, але людина. А кожна людина має права.
- Як вигадаєте, а ви маєте права?
- Сформулюємо проблемне питання нашого проекту.
3. Бесіда
Технологія «Асоціативний кущ»
- Щоб розібратися у цьому питанні, давайте поміркуємо, що означає слово «право».
Складання схеми за асоціаціями учнів
4. Перегляд ролику про життя дітей у позаминулому столітті
- Що нового ви дізналися переглянувши цей ролік?
- Чим він вас вразив?
5. Виступ спеціально підготованих дітей
Були колись давно часи, коли дітей не сприймали, як маленьких людей, які ще не всього навчилися у цьому житті. До них ставились, як до дорослих: не потребували вчитися, вимагали працювати.
У середньовічній Німеччині слово «дитина» було синонімом слова «дурень».
Ще чотири століття тому назад дітей виховували на прикладі дорослих. Ставили їх поряд із собою і наказували виконувати ту саму роботу. Лише у 16 ст. для дітей вперше стали шити спеціальний дитячий одяг, а до цього вони доношували сорочки за дорослими.
Діти не мали іграшок. Вони повинні були працювати, як і дорослі.
Дітям у ті часи було нелегко. На той час просто не існувало законів, які оберігали б їхнє життя. Батьки виховували і карали їх на свій розсуд.
Пройшло не одне століття, поки людство зрозуміло, що діти потребують особливої уваги.
І сьогодні не всім дітям на нашій планеті живеться легко.
Багато дітей недоїдають. 250 млн. дітей живе за рахунок важкої праці, жебрацтва, пограбувань.
50 млн. дітей працюють в небезпечних умовах.
120 млн. дітей не відвідують школу.
Кожен рік 3.5 млн. дітей помирають від тяжких хвороб, які можна вилікувати.
Поширюється торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовились батьки, для пересадки органів.
В Україні три четверті дітей з хронічними хворобами. З’явився новий тип дітей – «діти вулиці». Це діти, які залишили рідні домівки і живуть та харчуюються як заманеться. Основна маса з них має освіту 3 – 4 класи. Більшість з них малолітні злочинці, наркомани, торговці наркотиками.
6. Розповідь вчителя
Сьогодні кожен освічений громадянин нашої планети знає: права людини починаються з прав дитини. Існує навіть організація яка захищає права всіх дітей на планеті. Називається вона ООН, або організація об’єднаних націй
В далекому 1989 року представники урядів розвинутих країн, у тому числі й наша Україна, яка на той час перебувала у складі Радянського Союзу, підписали Конвенцію про права дитини. Уряди цих країн домовилися охороняти права дітей, які живуть на територіях цих держав.
Конвенція ООН про права дітей – це ваші права, діти. Кожен громадянин повинен добре знати свої права, розуміти їх, виконувати і боронити.
У Конвенції визначено, що дитиною вважається людина, якій ще не виповнилося 18 років.
7. Творче завдання «Поміркуємо ми нині, що потрібно для щастя дитині»
- Перед вами чисті аркушики. Поміркуйте і намалюйте те, що вам необхідно для того, щоб відчувати себе щасливими. Наприклад, батьківська ласка, рідний дім, друзі, солодощі, іграшки, медична допомога, комп'ютер, книги, театр, відпочинок, розваги, школа, спорт.
8. Бесіда з опорою на життєвий досвід дітей
- Ви тільки що за допомогою своїх малюнків показали, яких прав потребує кожна дитина.
- Як ви гадаєте, які права дітей визначені у Конвенції прав дитини?
Технологія «Асоціативний кущ»
9. Розповідь вчителя, що супроводжується переглядом презентації
- Які ж права дитини визначені Конвенцією?
Дитина незалежно від її раси, національності, кольору шкіри, статі, мови, релігії, етнічного чи соціального походження, майнового стану, стану здоров'я, незалежно від її батьків та її законних опікунів має право:
— на життя;
— на ім'я та набуття громадянства;
— знати своїх батьків;
— на збереження своєї індивідуальності;
— підтримувати взаємини з обома батьками, якщо ті розлучилися;
— висловлювати свої погляди і думки з усіх питань;
— одержувати і передавати інформацію (за винятком певних обмежень);
— на свободу думки, совісті й релігії;
— на свободу об'єднань і товариств у мирних цілях;
— на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції;
— на захист від посягань на особисте життя, честь і гідність;
— на повноцінне і достойне життя, на піклування
10. Робота в групах
- Порівняйте ваш перелік потреб і бажань та короткий виклад Конвенції.
- Чи є якісь відмінності між двома текстами? У чому вона полягає?
- Як ви гадаєте, чому ООН вважала за необхідне скласти перелік прав дитини?
- Як ви гадаєте, чому Конвенція є переліком потреб дитини, а не бажань?
- Як ви гадаєте, навіщо нам знати наші права?
11. Творча вправа «Ми – юристи, і тому розтлумачимо кожну статтю»
- Щоб права свої знати,
Треба закони добре вивчати.
І закони ці прості -
Це Конвенції статті.
Їх ретельно опрацюємо,
Потім вивчимо усі
Самі доленьку скеруємо -
Буде щастя нам в житті.
- За кольором наших емблем об’єднаймося у чотири групи.
- Кожній групі пропоную одну із статтей Конвенції про права дитини. Прочитайте їх уважно і розкажіть присутнім, які права дитини вона захищає.
- Наведіть приклад з життя, який проілюструє ваші слова.
12. Перегляд презентації «Закон на захисті прав дитини»
Шановні діти! Хочу акцентувати вашу увагу на тому, що наш Основний Закон – Конституція, так як і Загальна декларація прав людини гарантують нам можливість людського життя, ставлять його попереду будь-яких чинників нашого буття. Тому ми завжди повинні твердо пам’ятати: «Кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й можливий повний розвиток її особи». А саме: неухильно додержуватись Конституції та інших законів України; не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; шанувати і поважати державні символи України; не задавати шкоди природі, історико-культурній спадщині. Відшкодовувати завдані їм збитки. Немає прав без обов’язків, немає обов’язків без прав. І ще одну заповідь повинен запам’ятати кожен із нас: «Шануй батька свого і матір свою». Адже, саме батьки дали нам життя, саме вони щоденно переживають за нас, хочуть, щоб ми завжди були здоровими, щасливими.
Для того, щоб допомогти тобі вирішити будь-яку проблему, створені державні соціальні служби для сім’ї, дітей та молоді. Тут тебе захистять, навчать або нададуть консультацію з питань захисту твоїх прав.
13. Фізкультхвилинка
ІV Закріплення і узагальнення отриманих знань
1. Робота в групах «Допоможемо казковим героям»
- Подивіться на малюнок. Хто це?
- Всім вам відома казка про Попелюшку. Нагадайте, якою була доля цієї дівчини?
- Як ви вважаєте, які її права порушували мачуха і сестри?
- Правильно. Кожна дитина має право на любов і піклування, на сім`ю. Жодну дитину не можна змушувати до праці. У неї є право на відпочинок.
- А на цьому малюнку хто зображений?
- Правильно, це – Білосніжка. Правильно. Головне право кожної дитини – це право на життя. І кожну дитину слід оберігати від скривдження і зневаги.
2. Інтерактивне завдання «Кожен учень має знати всі права й пропагувати»
- Щоб всі діти нашої школи мали бажання ознайомитися з Конвенцією прав дитини і дізнатися все-все про свої права, пропоную кожній групі намалювати плакат. У цьому плакаті потрібно відобразити, як важливо знати і дотримуватися своїх прав.
- 1. Спочатку продумайте ідею свого плакату. 2. Потім обговоріть за допомогою яких засобів ви її відобразите. 3 Зробіть спільний малюнок, до якого кожний внесе щось своє. 4. Придумайте короткий вислів, у якому б висловлювалась ваша спільна думка,— слоган.
3. Виставка плакатів, створених дітьми, і їх захист
- Поміркуйте, чи вам особисто допомогла спільна робота по створенню плаката краще зрозуміти Конвенцію ООН про права дитини?
4. Бесіда з метою вирішення проблемного питання
Технологія «Асоціативний кущ»
- Відповімо на проблемне питання нашої виховної години: чому так важливо знати свої права і вміти їх захищати?
- До кого потрібно звернутися у разі порушення ваших прав?
- Запам’ятайте словесну формулу, яка допоможе вам у важких ситуаціях, та користуйтесь нею у повсякденному житті:
«У мене є права. Держава мені їх гарантує. Я знаю свої права. Я вмію ними користуватись»
V Рефлексія результатів
- Ось і закінчилася наша година спілкування. Вам сподобалося?
- То що ж нове ви дізналися під час цієї години?
Технологія «Незакінчене речення»
“Сьогодні під час виховної години я дізнався (дізналася)…”
“Під час виховної години я навчився (навчилася)…”
“Тепер я знаю, що…”
“Мені сподобалось…”
VI Підсумок
- Чого вас навчила вас виховна година?
Гра « Мікрофон»
- Як називається документ про права дитини?
- Які права має дитина?
- Яке основне завдання закону Конвенції ООН.?
Дитя моє, права дитини
Ти мусиш вивчити сумлінно.
Порадить друзям і батькам,
Права свої потрібно знать!
VII Про що розповісти батькам
1.Розповісти батькам все, що ви запам’ятали про права дитини.
2. Разом з батьками скласти свої родинні пам’ятки «Мої права».
Використана література:
1. Матеріали журналів «Початкове навчання і виховання», «Початкова освіта», 2017р.
2. Телячук В.П., Лесіна О.В. Інноваційні технології в початковій школі. – Харків: Видавнича група «Основа»: ПП «Тріада+», 2007.
3. Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року
№ 2402-III .
4. Закон України «Про освіту»
5. Конвенція ООН про права дитини. – К.: АТ «Видавництво «Столиця», 1997.
Спортивне свято
«Змагаємося, скачемо
І ніколи не плачемо!»
Мета: здійснювати розвиток рухових навичок, одержаних на уроках фізичної
культури, створити умови для активного і змістовного відпочинку учнів,
виховувати почуття дружби, колективізм, морально-вольові якості.
Обладнання: скакалки, м’ячі, обручі, кеглі.
Місце проведення: спортивний зал
Хід свята
I Організаційний момент
Під звуки бадьорої музики команди учнів других класів входять до спортивної зали. Їх радо зустрічають однолітки, батьки, запрошені.
II Повідомлення теми і мети свята
Ведучий
Наступає весна. Кожен відчуває її прихід і йому хочеться радіти, співати, стрибати, бігати. Ми вирішили піти назустріч учням нашої школи. Сьогодні у цьому залі змагаються команди других класів.
Тут зібралися чесні, сміливі малята.
Можна свято веселе для всіх починати!
III Основна частина
Ведучий
Змагання проводяться між командами «Сміливі» (2-А клас) та «Спритні» (2-Б клас). На свято запрошені учні початкових класів, батьки, знайомі. Вони будуть підтримувати наших учасників гучними оплесками. Судді —це наші вчителі…..
Розпочинається змагання знайомством команд з присутніми.
Гра проходить у вигляді естафет між командами «Сміливі» і «Спритні».
1 естафета. «Передача прапорців»
В командах розподіляються на перший-другий. Перші номери розміщуються у дві колони поряд. Другі напроти них на відстані 20—25 метрів. Перші номери стартують, в них прапорці. За сигналом стартуючи біжать до других номерів своїх же команд, які у цей час стартують, і передають партнерам прапорці, а самі стають замикаючими в. колонах других номерів. Одержавши прапорці, другі номери біжать до перших номерів своїх команд, на старті передають їм прапорці і стають в кінці їхніх колон.
Команда, яка раніше закінчить таке переміщення номерів — перемагає.
2 естафета. «Естафета з обручами»
Дві команди за сигналом (по одному від кожної команди) біжать до фінішної прямої. На бігу потрібно пролізти крізь обруч, а потім другий обруч підняти над головою, покласти на підлогу. Залишивши обручі, гравці повертаються на старт, минаючи обручі, що лежать на дорозі. Перемогу здобуває команда, гравець якої раніше буде на старті.
3 естафета. «Перестрибни через канаву»
Крейдою проводиться дві паралельні лінії на відстані півметра одна від одної — це «канава». За 5 метрів шикуються команди. Учасники гри повинні з зав’язаними очима перестрибнути цю «канаву», не наступивши на лінію. Виграє та команда, в якій більшість школярів зуміли виконати це завдання
4 естафета. «Звивиста доріжка»
Перед учасниками розкладені прапорці на відстані 4—5 кроків один від одного. З кожної команди гравець веде м’яч ногою вздовж ряду прапорців, почергово огинаючи їх: один ліворуч, інший праворуч. На зворотному шляху гравець робить те саме. Якщо зіб’є прапорець, має покласти його на місце і продовжувати гру. Хто виконав швидше, той переможець.
5 естафета. «Естафета з м’ячем»
Капітани команд по черзі кидають м’яч своїм товаришам ( першому, другому і т. д.). Вловивши м’яч і віддавши його капітанові, гравці займають місце позаду своєї команди. Виграє та команда, в якій раніше біля початку, буде знову той, хто починав гру.
6 естафета « Донеси м’яча»
Кожен з гравців повинен пронести м’яч, який зажатий між колінами, підстрибуючи до фінішу і назад..
7 естафета. «Тік-так»
Коли лунає 1 свисток, команда «Сміливі» кричить «тік», 2 свистки — «Спритні» — «так».Спочатку відгукуються правильно, а потім помиляються. Перемагає та команда, яка найменше помилилась.
8 естафета. «Пояс»
Гравці шикуються один за другим. На відстані З— 5 метрів від них стають дві дівчинки. Кожна з них тримає пояс за кінець, так щоб інший кінець звисав. За сигналом ведучого перші з команд .підбігають до дівчат, підхоплюють звисаючі кінці поясів, швидко намотують пояси собі на талію і відразу ж розмотують. Потім це ж повторюють товариш, які стоять за ними. Ті в свою чергу передають естафету наступним, а самі стають на їхні місця. Перемагає та команда, гравці якої швидше намотають, розмотають пояс.
За кожен вид естафети присуджується команді - переможцю 5 очок
III Підсумок
Підведення підсумків свята. Вручення призів переможцям.
Немає коментарів:
Дописати коментар