ЩИРО ВІТАЮ  
ВСІХ ВІДВІДУВАЧІВ БЛОГУ!

Доки живуть на світі вчителі та учні, доти світ перебуватиме у постійному розвитку, який веде до оновлення, духовного збагачення, моральної досконалості.

Обрала я тернистий, але світлий шлях,
Які б там не були і домисли, й розмови,
Я бачу увесь світ в дитини у очах,
Бо я учитель в початковій школі.

Дитячі очі - це немов рентген,
Не зносять фальші ані в погляді, ні в дії…
І завмирає серце в той момент,
Коли дитячі очі світяться в надії.

Ти – вчитель! Ти не просто педагог,
Ти полеш бур’яни і в зошитах, і в душах,
«Спочатку було Слово, і Слово було Бог», -
Й про це ти завжди пам’ятати мусиш.

З дітьми мандрую сторінками книг
І вчу мистецтва гідно жити,
На них в житті чекає сто доріг,
Їм вибір треба правильний зробити.

Я вчу дітей любові до людей, 
Самоповаги й саморозуміння.
Надію маю, що в подальшому житті
Їм знадобляться ці уміння.

Щодня заходжу в клас, лунає дзвоник...
Урок для мене – наче одкровення…
Які б в житті не були перепони,
Знаходжу в поглядах дитячих я натхнення.

Дарма, що хтось мене жаліє й співчуває.
Що пропонує зміни у житті.
Вони не знають і не відчувають,
Як радують дитячі голоси.

Як гріє душу тихая розмова.
Як бачиш по-новому білий світ,
Вдивляючись у нього з дітьми знову,
І відчуваючи знов радість у душі.

Я за свою роботу вдячна долі:
Бо це і радість й дум стрімкий політ.
Щодня дітей навчаю в рідній школі,
І цьому вже не зраджу до скону своїх літ.

                                                                                                Джерело: http://dubanevychi.info/?p=4422